Зазвичай Великопосні реколекції відбуваються в традиційній послідовності: служаться Богослужіння, священик виголошує науки, вірні приступають до Тайни сповіді. Два тижні тому наші парафіяни пережили «Великопосні зустрічі з отцем доктором Іваном Дуфанцем із Страсбургу, який дуже цікаво розповів нам про смерть та страждання Ісуса Христа з історичної та медичної точки зору. Ми з болем відчули Його тяжкі муки і все це зробив Ісус ради нашого спасіння, ради любові Бога до свого творіння.
Ближче до свята Пасхи у пяту неділю Великого Посту наш парох, о. Роман, запропонував нам інший формат реколекцій – поєднавши традиційний метод з глубокою медитацію. До виголошення наук був запрошений о. Андрій Чмир з Манхайму, який у нетрадиційній обстановці, бо не з амвони церкви, а по Богослужінню у залі, цікаво розважав про покуту та молитву. Після його розважання була співана вервиця до Божого милосердя, яку виконала запрошена із Львівської військової церкви «Стрітення Господнього», співачка Ірина Демчишин, яка занурила нас у глубину єдності з Божою любовю.
Кульмінаційним мометом медитації стала неділя під молитовним гаслом: « О Ісусе, я віддаю себе Тобі, подбай про все!». Годинне розважання по літургії підготувала наша парафіянка Леся Брухаль на основі розважань блаженного Лонго, апостола молитви святої вервеці. Лунав її ніжний голос, який читував слова укладені бл. Лонго: «Заплющіть очі і пливіть за течією Моєї благодаті. Не думайте про теперішнє і відкиньте хвилювання за майбутнє як певну спокусу. Відпочиньте в Мені, повірте в Мою доброту… Я втішу вас, звільну вас і покажу вам дорогу». Під час розважань співала Ірина, граючи на гітарі, яка влучно підібрала всі пісні. Голоси ведучих та звуки струн робили те, що вірні залишались якби лице в лице з Богом, як зазначив п. Марко Т., дякуючи за підготовку Лесі та Ірині.
Церква – це Божий люд, себто всі ми, духовні та миряни. Таке поєднання великопосних реколекцій, коли голосять їх духовенство та миряни, в нас було вперше. І всі ті, хто брав у них участь, залишились сильно духовно збагаченими. Дякую тобі , отче Романе, що вишукуєш для нас різні форми. Як казав про нас, мирян, апостол Петро: «Ви ж – рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали Того, хто покликав вас з темряви у дивне своє світло» (1Пт 2,9).
18.03.2024, Франкфурт-на-Майні, Микола Пруський
