Цього року нашій молитовній групі виповнюється 20 років. З нагоди такого ювілею ми вирішили відвідати санктуарій Божого Милосердя в Кракові, Польща. Поселилися дуже близько від релігійного центру, у невеличкому готелі “Ave Łagiewniki”. У перший день о.Роман Лірка, наш парох і провідник, організував нам екскурсію по відпустовому місці. Сестра Тобіяна дуже цікаво і захоплююче розповідала там про святу сестру Фаустину Ковальську. У монастирській церкві помолилися коло гробу святої монахині, яка заохочувала світ вшановувати безмежне Боже Милосердя. Другий день паломництва розпочали святою літургією, яку відправив о.Роман у нижній частині базиліки в українській каплиці св.ап.Андрія, а по сніданку поїхали до копальні солі в Велічку. Треба було спуститися на глибину 130 м і зійти 800 сходинками, щоб побачити підземне царство – місто із солі із прекрасною церквою.
Субота була запланована для огляду історичної столиці Польщі – стародавнього міста Кракова. І цей день почали із Служби Божої в українській церкві. Отцю Роману прислуговувала наймолодша паломниця Анна К. Іконостас, розписаний учнем видатного Яна Матейка, вразив своєю величчю і красою. А годинна розповідь пароха о.Петра про церкву, про видатних українців Кракова особливо нас збагатила. Полонили увагу також ікони в бічній каплиці церкви авторства Юрія Новосільського, написані у своєрідному стилі. По полудню о.Петро організував нам українського високоерудованого гіда п.Михайла, який закінчив тут у Кракові теологію і провів для нас двогодинну, надзвичайно цікаву екскурсію містом. У базиліці Діви Марії в бічній каплиці ми вголос відмовили коронку до Божого Милосердя. Того ж дня перед вечерею вирушили з готелю пішки відвідати ще одну святиню – величну церкву святого папи Івана Павла ІІ.
Кульмінацією нашого паломництва стала неділя. Перша неділя після Великодня (у нас Провідна, Томина) – це ще й велике свято Божого Милосердя. На урочистій літургії, яка відбувалася під відкритим небом і яку очолив архиєпископ Кракова Марек Єндрашевський, зібралося десь півсотні тисяч вірних. Йшли на відправу переважно сім’ями. О 15.00 ми з усіма іншими паломниками відмовляли вервицю до Божого Милосердя, яка транслюється на цілий світ.
Наше ювілейне паломництво було таке світле, багате на Божі ласки і дари, можна сказати, духовно фантастичне. На кінці усі ми подякували Богові і одностайно ствердили: треба приїхати сюди знову.
