10 березня, в неділю, наша парафія провела традиційне свято «Шевченківський березень». Відкрив його грою на скрипці Остап С., виконавши ліричний маніфест великого поета «Думи мої думи». А пятирічний Раман зачитав вірш
І день іде, і ніч іде.
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
Наш парох, о. Роман, який щоразу готує сценарії таких парафіяльнмих свят, у цей день акцентував на ролі Кобзаря у нашій сучасній боротьбі за вільну Ураїну. Зокрема, у вступному слові о. Роман зазначив: « … Шевченко був і є тим апостолом і розумом нашого народу. Сьогодні ми святкуємо 210 річницю з Дня його народження, народження людини, яка мала у собі колосальну внутрішню силу. Погляди, волелюбний дух, нескореність Шевченка, наче геном у крові всіх українців. Він заклав це, а ми передаємо з покоління в покоління. Саме тому наш нарід не можна знищити, саме тому все буде Україна і все буде добре».
Отець парох продемонстрував актуальне відео з передової нинішньої війни, де капітан Володимир П., свідомий патріот-націоналіст, який з вірою в Бога і Перемогу захищає Україну від московської орди, прочитав вірш « Розрита могила». Священик зазначив, що Шевченко, подорожуючи по Україні, бачив козацькі кургани. На той час Київський генерал-губернатор Бібіков видав указ, щоб по всій Україні розкрити Козацькі кургани – шукали скарби запорожців (паралелі із сьогоденням).
Також священик пригадав нам про зворушливе відео, яке ширилось в інтернеті і розчулило багатьох: у вересні 2022-го при звільненні Балаклію, що на Харківщині, українські військові зняли з білборда російський плакат, під яким увесь час окупації був портрет Тараса Шевченка й уривок із поеми «Кавказ», де він засуджував війну російської імперії та возвеличував боротьбу народу за свободу:
Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Поезія Тараса Шевченка і сьогодні дуже актуальна, адже Україна в умовах війни з російською агресією знову змушена виборювати свою свободу і незалежність. Наша парафіянка Іванна чуттєво та артистично прочитала вірш « І мертвим, і живим, і ненародженим…» . Отець Роман до слова попросив заслуженого артиста України п. Миколу Савчука, який виголосив нам реферат «Цікаве із життя Кобзаря». Доповідач, зокрема, зазначив, що Шевченко чудово співав і любив народні пісні, які чув ще у дитинстві і зберігав їх в своїй памяті. Наш парафіянин Руслан В. виконав народну пісню «Степ широкий розстеливсь», яка пригадала усім присутнім рідну Україну
Парох зазначив, що хоч творчість Шевченка пронизана болем та відчаєм через війни та поневолення українського народу, все ж поет дає нам надію, що Україна все ж здобуте те, за що і нині незламно бореться:
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі…
Наш священик не оминув і тему української жінки у творчості поета, адже Шевченко болісно переживав за її долю. І сьогодні українська жінка змушена тікати з рідної землі, рятуючи своїх дітей від бомб, ракетів і шахедів осатанілого ворога. Наша парафіянка Віра М прочитала вірш «Сон».
Згадав наш ведучий о. Роман і про любов Шевченка до природи української землі, яку він так майстерно оспівував у своїх віршах: її тихі води, ясні зорі, зелені сади, білі хати… А як гордився Кобзар співучими українцями! Маленька дівчина Єва, батько якої воює на фронті, зачитала вірш «Зацвіла в долині червона калина».
На завершення свята усі присутні почули ще один вірш з фронту від капітана Володимира «стоїть в селі Суботові »., який розчулив до сліз. Не бажаючи розлучатися із Шевченком, зголосилися зачитати його віріші п. Євстахій, та Марія. А потім о. Роман запросив всіх наших парафіян поспівати разом з церковним хором шевченківських пісень.
Микола Пруський, Ірина С.
