Українська греко-католицька церква у Німеччині
Персональна парафія Бл. Климентія з УневаІкони в Нашій Церкві
Петро Вергун нар. 18.11.1890 у м. Городку на Львівщині. Здобув докторат з філософії у Празі. 30.10.1927 у катедрі святого Юра з рук митрополита Андрея Шептицького отримав священичі свячення та призначення душпастирем-місіонарем для українців греко-католиків з осідком у Берліні. 23.11.1940 стає Апостольським Візитатором для українців у Німеччині. 21.06.1945 року арештований і вивезений спочатку до Києва на судовий процес української греко-католицької ієрархії. У 1946 р. його засудили до 8 р. увязнення, які відбував у Сибіру. 22.06.1952 священномученик Петро Вергун відбув термін свого увязнення. Однак після звільнення йому заборонили повертатися додому заславши на довічне перебування в с. Ангарське Богучанського району Красноярського краю, де і помер 7.02.1957 і був похований. Обряд беатифікації відбувся 27.06.2001 року
у м. Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді за участі Івана Павла ІІ.
У липні 2004 року пошукова експедиція очолювана о. Тарасом Пошиваком зі Стрия віднайшла поховання священномученика Петра Вергуна в Сибіру і перевезла його чесні мощі в Україну. Саркофаг з мощами священномученика зараз знаходиться в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці м. Стрия. Частину його мощей також передали в парафіяльний храм Благовіщення Пречистої Діви Марії в Городку (Львівської області)звідки походить блаженний священномученик та в Мюнхен (Німеччина), де він проводив свою душпастирську працю.
Ікону написав Володимир Останін (Дрогобич), а подарував її для нашої громади в честь 70- ліття нашої парафії німецький парох о. Холгер Даніель
Св. Миколай, архиєп. Мир Ликійських, чудотворця
Св.Миколай, єпископ Мирський народився у Патарі, Лікія, Римська імперія. Зазнав гонінь за правління римського імператора Діоклетіана, був ув’язнений. Звільнений в часи імператора Костянтина. Ймовірно, брав участь у Першому Нікейському соборі (325). Помер у Мирі, Лікія. Один із найшанованіших святих у християнських церквах. День вшанування — 6 грудня за григоріанським календарем, 19 грудня — за юліанським. За переказами звершив багато чудес за життя і після смерті. Перші згадки про вшанування датуються VI століттям, коли імператор Юстиніан I збудував на честь святого церкву в Константинополі. Культ святого Миколая був популярний в східно-християнських церквах, особливо в Греції. Звідти він поширився до Італії, Німеччини, України. 1087 року італійські купці перенесли тіло святого з Мири й перевезли до Барі в Італії (де його мощі зберігаються по сьогодні).
Ікону написала наша парафіянка Роксолана Голдак, а подарували її для нашої громади батьки дітей, які йшли до Першого Причастія у 2015 році. 03 січня 2020 до ікони о. Роман Лірка доторкнувся мощами св. Миколая із Сан Ніколай де Пор.
Бл. Климентій Унівський
17 листопада 1869 року в селі Прилбичі Яворівського повіту на Львівщині народився шостою дитиною графа Яна Шептицького та Софії з Фредрів Казимир.
По навчанні у Краківській гімназії св. Анни, де отримав диплом з відзнакою, у 1887р. – вступає до університету. Навчався також у Мюнхені та Парижі, а у1892 році своє навчання завершив ступенем доктора права у Ягеллонському університеті. Поряд з юридичними студіями закінчує також Інститут лісництва.
У 1900 р. Казимира Шептицького було обрано послом до австрійського парламенту, а також кандидатом до Державної Ради. Написав польською мовою книги: “Про челядь і прислугу в господарствах земельних”, “Сільські впорядкування”. Його було обрано головою Галицького лісничого товариства. Стає співавтором “Загального австрійського закону про ліси”, який стає обов’язковим для всієї території Австро-Угорщини. У 1904 р. померла мати, що стало для Казимира дуже болючою втратою. У1907 р. австрійський парламент розпустили почав вести господарство у маєтку Шептицьких в Дев’ятниках. Там для селян побудував парафіяльну церкву. На 75-літті батька, у 1911р., з нагоди якого з’їхалася уся родина Шептицьких, Казимир повідомив про свій остаточний намір піти за монашим покликанням. Митрополит Андрей порадив Казимиру вступити до монастиря Бенедиктинців у Бойроні, щоби випробувати себе у чернецтві латинського обряду. Але в невдозі Казимир розпочав новіціат у монастирі монахів Студійського Уставу в Камениці в Боснії, де за рік склав монаші обіти і прийняв нове монаше ім ‘ я – на честь святого Папи Климентія. 28 серпня 1913 року брат Климентій отримав священичі свячення з рук єпископа Діонізія Наряді в Крижевці в Хорватії.
Того ж таки року розпочинає богословські студії в Інсбруці, які завершує 1918 року.
Після завершення богословських студій отець Климентій був призначений настоятелем Студійського монастиря в Скнилові. В 1926 р. отця Климентія призначають ігуменом Святоуспенської Унівської лаври. Весь період до Другої світової війни він працює над удосконаленням діяльності Святоуспенської лаври. У 1936-1937 рр. за дорученням Східних Церков отець-ігумен Климентій разом з Митрополитом Андреєм опрацьовує Типікон, устав для монахів Студійського уставу. З 1937 року перебуває у Львові, опікуючись хворим Митрополитом. У1939 р, зайнявши Галичину, більшовики розстрілюють у Прилбичах Леона Шептицького і його дружину. У1944 р.- новий Митрополит Йосиф Сліпий іменував ігумена Климентія Шептицького архімандритом монахів Студійського уставу.
Наприкінці листопада він очолює делегацію до Москви для переговорів у справі Греко-Католицької Церкви, яку й очолив архімандрит Климентій. 22 грудня 1944 року делегацію прийняв голова Ради в справах релігійних культів при Раді народних комісарів СРСР Іван Полянський. Жевріла надія, що після переговорів Москва дозволить існувати Греко-Католицькій Церкві, припинить свої переслідування.
Невдовзі НКВД забороняє архімандритові жити у Львові. Він повертається в Унів.
5 червня 1947 року архімандрита Климентія Шептицького заарештовують під час вечірньої молитви в келії. Кілька тижнів перебував у внутрішній в’язниці УМГБ Львова. 27 червня 1947 року, за розпорядженням заступника міністра держбезпеки УРСР, архімандрита Климентія переводять у Київську внутрішню тюрму МГБ.
Після року слідства отця-архімандрита засуджують на вісім років ув’язнення в таборі особливого режиму в Сибірі, у Володимирській тюрмі над Клязьмою. 1 травня 1951 року о 21.30 в тюремній лікарні завершився земний шлях скромного Слуги Божого отця-архімандрита Климентія Шептицького. Поховали його, як ховали усіх інших в’язнів – на території зони, з маленьким номерним стовпцем на могилі замість хреста. Тільки ув’язнені, які добре знали цього незвичайного Божого чоловіка, мовчки молилися… 29 травня 1991 року отця-архімандрита реабілітували. 24 квітня 2001 року завершився процес беатифікації. Архімандрита Климентія Шептицького було проголошено блаженним. Покровителем нашої парафії проголошено бл. Климентія у 2002 році з ініацитиви пароха о. Головача.
ФОТО 1. Граф Казимир Шептицький. Перед 1911 р. Фото з колекції «Archiwum Szeptyckich» (Власність «Fundacji Rodu Szeptyckich»)
ФОТО 2. Отець Климентій у співслужінні Божественної Літургії разом з вихователями Папської Руської колегії (Руссікум) у базиліці Святого Петра у Римі 21 травня 1939 р., під час відзначення 950-ї річниці Хрещення Руси-України. Літургію очолює архиєпископ Олександр Євреїнов
ФОТО 3. Фотографія архимандрита УГКЦ Климентія Шептицького з його досудової справи. Був заарештований НКВС у 1947 році. Фото з фейсбуку Юстина Бойка
Ікона написана …… , а подарували її для нашої громади батьки дітей, які йшли до Першого Причастія у 2012 році.
Зіслання Святого Духа
П’ятдесятого дня після свого воскресіння Господь Ісус зіслав Святого Духа на Марію і Апостолів, які перебували на молитві у Горниці (Вечірнику). Так сповнилася обітниця Христа: «Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за Мене» (Йн 15,26). У день П’ятидесятниці Церква, оживлена Святим Духом, розпочала проповідування Доброї Новини про спасіння для всіх народів. Зіслання Святого Духа – одне з найважливіших християнських свят в усьому літургійному році. Воно остаточно сповняє діло Воскреслого Спасителя, який не тільки заснував Церкву, а й довірив її опіці Святого Духа. Після рішення ельвірського синоду (306 р.), коли у Церкві було запроваджене окреме свято на честь Святого Духа, відзначення тривали не два дні, як зараз, а цілих сім. Синод у Сансі (1140 р.) дав нам глибоке визначення: «Святий Дух є душею світу».
Це свято є виразно євангелізаційним, бо ж апостоли, які вийшли (разом із самим Христом-людиною) з юдейської традиції, отримали у Святому Духові дар промовляння до людей різних мов. А потім (пор. Діян 10, 44-46) той самий Святий Дух зійшов на язичників під час проповіді Петра. Сам Святий Дух від початків Церкви свідчить, що Спасіння має бути проповідуване всім, що воно не «застережене», як авторське право чи приватний патент, для окремої групи осіб, і що Церква є Вселенською насамперед у проповідуванні Слова Божого «до краю землі».
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2019/06/63822
Ікона написана …… , а подарував її для нашої громади наш парафіянин п. Марко Томашик.
Св. влкмч., побідоносця і чудотворця Юрія
Святий Юрій (Георгій) народився в Кападдокії (Мала Азія) в сім’ї благочестивих християн. Батько постраждав мученицьки за Христа. Досягнувши повноліття, Юрій вступає на військову службу. Згодом при імператорі Діоклетіані (284-305), який був один із найжорстокіших гонителів християн, Юрія призначений воєначальником.
Дізнався про переслідування, Юрій, роздав своє майно бідним, відпустив на волю своїх рабів і прийшов у Сенат, де оголосив, що він – християнин. За це його страшно мучили, але Ангел зявився і оздоровив його. Потім Юрія знов мучили і в кінці кінців йому відсікли голову 6 травня 303 року в Нікомідії.
Тіло його поховали в місті Лідді. Пізніше, під час правління імператора Константина, там був побудований храм в честь Великомученика і там розмістили його чесні мощі.
Зараз мощі Святого перебувають в місті Лод (Ізраїль) в храмі, названому на честь Святого, голова Юрія Переможця знаходиться в базиліці Сан-Днжорджіо ін Велабро в Римі (Італія). Права рука – в монастирі Святого Ксенофонта на Афоні (Греція).
Святий Юрій вшановується як переможець зла. В іконографії часто зображується як вершник, що вражає списом дракона (останній символізує ідолопоклонство). Святий є однією з найвідоміших постатей в християнському світі та сакральному мистецтві, його історія надихала митців протягом століть.
У княжу добу Юрій став святим патроном візантійських імператорів, а пізніше і руських князів, у яких ім’я Юрія стає улюбленим. Його зображають на гербі Київської області, столичної землі України. Саме з місця особливого шанування Святого Великомученика Юрія Переможця почалося хрещення Київської Русі. Володимир Великий прийняв хрещення в Криму біля Херсонеса у Георгіївському монастирі. Особливо багато для утвердження шанування Святого Юрія зробив київський князь Ярослав Мудрий, який прийняв при хрещенні його ім’я.
Святий Юрій – покровитель воїнів. Християни відзначають Юріїв день як день захисника Батьківщини. Це свято є офіційним у Грузії, Болгарії, Сербії, Хорватії. Раніше широко святкувався як день Захисника Батьківщини і, взагалі, як чоловічий день в Україні. Святий є також покровителем України, Київської області (зображений на прапорі та гербі Київщини), а також головної святині Галичини та Львова — Собору святого Юра.
У Львові є три храми присвячені цьому святому: Архикатедральний собор святого Юра УГКЦ, Свято-Георгіївський кафедральний храм УПЦ, а також храм Великомученика Георгія Побідоносця УПЦ КП. Окрім того, святий Юрій є покровителем та опікуном Пласту. Джерело: Вікіпедія, інтернет-ресурс «Духовна велич Львова»
Ікона написана …… , а подарували її для нашої громади батьки дітей, які йшли до Першого Причастія у 2018 році.
Діва Марія Неустанної помочі
Була колись на Сході, у місті Антіохії, стародавня ікона Божої Матері. За давнім переказом цю ікону намалював св. апостол і євангелист Лука, відтворивши на ній справжні риси Божої Матері.
У першій половині V століття цариця Пульхерія перенесла цю ікону до Царгорода та збудувала для неї храм, який було названо Одигітрією, тобто Провідницею. Згодом так само почали називати й саму ікону. Її вшановували не тільки в столиці: слава образа поширилася на весь Схід. Ікону почали перемальовувати, і згодом ці копії Одигітрії, або Провідниці, розійшлися по всіх усюдах. Деякі потрапили й на Русь, як, наприклад, Смоленська Страсна.
1453 року турки здобули Царгород і разом з іншими пам’ятками християнської старовини спалили й ікону Одигітрії.
Пропала ікона, але збереглися її копії. Однією з них є й наша ікона. Опис справжньої Одигітрії, який зберігся, свідчить, що обидві ікони були схожі. Про початковий період існування нашої ікони не знаємо нічого. Уперше довідуємося про неї, коли вона з’являється в одній із церков на острові Крит. Як сама Одиґітрія, так і її копія були у великій пошані й славилися чудами. 1496 року, коли в Царгороді вже панували турки, а острів Крит ще залишався в руках християн, якийсь купець-острів’янин проник до церкви, викрав ікону та заховав її на своєму кораблі між крамом, щоб продати десь за морем. Так Боже Провидіння використало цього злодія, щоб врятувати ікону від бусурманів, що невдовзі зайняли острів.
Купець поплив до Італії. Дорогою почалася така сильна буря, що він тільки чудом, завдяки Пречистій Діві Марії, врятувався. Через рік прибув до Рима, столиці християнства, і почав продавати свій крам. Та раптом важко занедужав. Незабаром через хворобу перебрався до оселі свого приятеля й там помер. Перед смертю збагнув свій гріх, покаявся сердечно та попросив приятеля віддати ікону до якоїсь церкви для загального пошанування.
Приятель пообіцяв зробити це, однак, піддавшись умовлянням своєї дружини, не додержав обітниці. Не допомогло й те, що Пречиста раз у раз з’являлася йому вві сні та нагадувала, щоб повернув Їй ікону. Врешті попередила, що за непослух його буде покарано й невдовзі помре. Так і сталося. Але це не зламало опору жінки. Аж одного разу явилася Божа Мати малій донечці тієї вдови та промовила: «Скажи мамі, що Мати Божа Неустанної Помочі наказує віддати ікону до церкви. Якщо не послухаєте, всі помрете». Щойно тоді злякалася вдова та виконала волю Божої Матері. 27 березня 1499 року ікону урочисто, у присутності багатьох людей перенесли до церкви Св. Матея, що стояла на Есквілінській горі та належала монахам Чину св. Августина. Із того часу протягом 300 літ ікона залишалася в церкві Св. Матея, що відтоді стала улюбленою святинею римського народу. Діялися там численні чуда.
1793 року в Римі почалися заворушення. Церкву святого Матея було зруйновано, а монахи розійшлися по світі. У цій хуртовині подій ікона зникла, і щойно через 70 літ її знайшли під вівтарем однієї з каплиць. Святіший Отець Пій IX віддав ікону під опіку редемптористам, що мають церкву неподалік від місця, де стояла колись церква Св. Матея. Відтоді вшанування цієї ікони щораз більше поширюється по світі, а Божа Мати винагороджує вірних за це численними чудами. І що ще цікаво: не тільки римська ікона має таку чудесну силу, а й усі її копії – де б вони не були.
Ось така коротка історія ікони. А тепер ще декілька слів про її назву. Ми розповідали, що Пречиста Діва Марія, з’явившись малій дівчинці, назвала себе Матір’ю Неустанної Помочі, а отже, це ім’я для Неї дороге. Про що ж воно розповідає?
Свята віра вчить, що людина, живучи в Божій ласці, не може, однак, довго протистояти спокусам, якщо Бог не допомагає їй у цьому. А коли чинить гріх, не здатна сама подолати його: для цього їй потрібна нова ласка – ласка покаяння. Щоб витривати на дорозі добра аж до смерті та отримати вінець нагороди, треба нової ласки – ласки витривалості, яку ми можемо здобути лише одним способом – за посередництвом молитви, що є ключем до Божої Доброти. Крім того, ми знаємо, що всі ласки, які здобув нам Ісус Христос і котрими Господь Бог хоче порятувати світ, Він віддав у руки Пречистої Діви Марії, щоб Вона роздавала їх згідно з Його святою волею. Через Пречисту Діву Марію Син Божий зійшов із небес на землю, щоб довершити діло нашого спасіння. Також через Марію вділяє нам всі свої спасенні ласки. Помираючи заради спасіння людського роду, Ісус Христос віддав свого улюбленого учня в опіку Пречистій Діві й сказав: «Жінко, ось син Твій» (Йо 19, 26). І Стражденна Мати Божа стала Матір’ю всіх дітей Господніх, яких Вона відтоді оберігає Своїм покровом, за яких безнастанно молиться і яких провадить до Сина Свого й Господа.
Прочитавши ці слова, кожен зрозуміє: щоб врятуватися, конче потрібна Неустанна Поміч Божої Матері. Вона сама, Непорочно Зачата, як колись освятила св. Йоана Хрестителя, уділяючи йому ласки, рівнозначної з хрещенням, так і нас зродила до життя ласки, і це надприродне життя підтримує та розвиває Своєю Неустанною Поміччю. Так, саме Вона – наша правдива Мати Неустанної Помочі!
https://www.cssr.lviv.ua/ikona-mbnp/istoriya-ikony-mbnp
Ікона виготовлена на ювелірній фабриці «РівнеБурштин», а подарували її для нашої громади парафіянка, як подяку за опіку.