До 80 –ти річчя нашої парафії паломництво до Інсбрука (Австрія)
Казимир Марія Шептицький по закінченні гімназії святої Анни в Кракові, в 1887-1892 роках навчався в університетах Кракова, Мюнхена і Парижа. У 1892 році отримав ступінь доктора світського та канонічного права у Ягеллонському університеті (Краків). Одночасно закінчив Інститут лісництва.
Коли Казимир вступив у монастир, то для удосконалення богословських знань уже тоді брат Климентій у 1914 році приїхав на науку до Інсбруцького університету на теологічний факультет. Тоді студенти жили в єзуїтській колегії Канізіанум.
Інсбрук мав особливе значення для українців. У 1899 році єпископ Андрій Шептицький привіз на науку перших студентів–теологів: Йосифа Жука (який потім став єпископом та організатором УПЦ Константинопільського патріархату в Канаді) та Анастазія Калиша (став священиком). Через Канізіанум до радянських часів пройшло більше 200 студентів-теологів українського походження. Тут, крім нашого покровителя, навчалися майбутні єпископи Іван Латишевський, Василь Лаба, Мирослав Любачівський, Микита Будка, Йоаким Сегеді, Черняк, Тимчук, Стах. Тут навчався Йосиф Сліпий, наш майбутній Патріарх, який прибув до Інсбрука в 1912 році. Напевно пересікалася його життєва дорога з майбутнім благословенним Климентієм. Тут вчився і наш владика Богдан Дзюрах. Особливо приємно, що теологічну освіту в Інсбруці здобув наш парафіянин Марко Томашек.
Інсбрук наших паломників зустрів чудовою погодою. В пʼятницю ми вівдвідали Hofburg музей. Суботу присвятили церквам та місту. Жили на живописній вулиці міста Марії-Терези. Екскурсії по місту нам проводив теолог Максим В., наш бувший парафіянин, який теж там закінчив Університет. Він розпочав знайомство з містом з цікавої історії про Триумфальну арку.
Головний символ міста – колона святої Анни на вулиці Марії-Терези. Але цікаво, що на верху колони знаходиться Пресвята Діва Марія, а св. Анна – нижче.
Максим поводив нас по багатьох церквах. Вразила нас Хофкірхе з гробницею імператора Максиміліана та «чорними людьми». А архирейський собор св. Якова захопив нас своєю величчю, архітектурою та атмосферою. В кожних із цих згаданих церков наш парох, о. Роман Лірка, відслужив Божественну літургію.
Максим нам організував екскурсію по Соборі. Оглянули сховище стародавнього літургічного одягу, а також піднялися на вежу собору. В соборі ми скористали з двох Божих ласк. Перша: пройшли через ювілейні двері, взяли участь у літургії, прийняли святе Причастя тим самим отримали повний відпуст, виконавши умову Ювілейного Року. Друга ласка Божа: «Перлиною» вівтаря кафедрального собору є чудотворний образ Пресвятої Діви Марії з Немовлям авторства Лукаса Кранаха Старшого. Цей образ, відомий як Марія Хільф (Maria Hilf), вважається одним із найшанованіших в Тіролі, на півдні Німеччини та в Альпійському районі, з нагоди Ювілейного року перший раз опустили для почитання з висоти на центральному вівтарі на рівень очей. Наші молільники мали можливість відмовити вголос вервицю.
О. Роман домовився з настоятелем монастиря сервітів про екскурсію по монастирі їхньому музеї. Теж було дуже цікаво.
Смачні були інсбруцькі струдлі. Було з чого вибирати – їх було в кавʼярні 17!
Чудово для нас пройшла неділя, яка почалась з літургії, яку відслужив о. Роман разом зі своїм тескою о. Романом Птасюком.
Місцевий парох цікаво нам розповів про українську громаду. Потім запровадив нас до каплиці, де відбувались українські богослужіння до 2022 року. Ми були вражені дуже цікавим і особливим кованим іконостасом. О. Роман оповів нам, що його виготовив коваль зі Львова, митець Марʼян Калічак (до речі, добрий знайомий нашого пароха). Ми дізналися від пароха Інсбрука, що унікальність його не тільки в тому, що він кований, а й в іконах. Так, наприклад, на царських дверях ікона євангеліста Матвія – це обличчя нашого бл. Климентія.
По літургії паломники піднялись на гору Бірккаршпіцце висотою 2256 метрів підвісним трамваєм. Це було щось неймовірне: синє небо над головою і внизу долина з містом!!!
На вежі єзуїтської церкви, коло старої будівлі університету, дзвонить дзвін блаженного Климентія Унівського, вилитий на дзвоноливарному заводі Грассмаєр в Інсбруці (в цікавий музей дзвонарства ми не потрапили). Сумно було покидати найкрасивіше місто Австрії. Наш екскурсовод Максим не тільки магістр теології, а й прекрасний музикант. Коли тірольці організували концерт на знак солідарності з Україною, Максим грав з балкона із золотим дахом українську музику. Ми виїжджали з прекрасним настроєм до нашого Франкфурта і нам здавалося, що нас відпроваджує наш покровитель. Ми горді, що наша парафія, до речі, перша у світі (2002 р.), є під Його покровом.
Микола Пруський
